Родичка легендарного київського школяра-героя обурилася ницою зневагою з боку Київради

Погруддя 11-річного школяра Казимира Гапоненка, встановлене біля школи, у якій він навчався, планують перенести до Бабиного Яру в рамках декомунізації: родичка каже, що це викликає в неї сум'яття й суцільне нерозуміння

Родичка 11-річного школяра-киянина Казимира Гапоненка, якого закатував та розстріляв німецький окупаційний режим у 1942 році, висловила обурення планами щодо демонтажу його погруддя. Нині воно встановлене біля київської гімназії №110 у Голосіївському районі, і днями Київрада прийняла рішення перенести його до Бабиного Яру. Саме там, власне, юний герой ІІ Світової війни й був розстріляний за відмову повідомити дані про радянських підпільників у Києві.

Наміри щодо перенесення погруддя Казимира Гапоненка нещодавно затвердила Київрада. Школяр потрапив до “пакету” з демонтажу пам’ятників у Києві в рамках декомунізації та деколонізації. Всьому виною його співпраця з радянськими підпільниками в роки Другої світової війни: під час окупації Києва 11-річний Казимир Гапоненко, який не евакуювався разом з матір’ю, був зв’язковим для підпільників Івана Кудрі – резидента нелегальної диверсійно-розвідувальної групи НКВС у місті.

“Пам’ятник антифашисту Казику Гапоненку потрапив під роздачу від Київради разом з Ахматовою й Булгаковим. Його закатували й розстріляли за те, що був зв’язковим у підпільників. Мій дядько – його двоюрідний племінник, а мати Казимира доживала останні роки у родині моєї рідної тітки. Я її бачила та спілкувалася – добре, що вона не дожила й не бачить, що пам’ятник синові у дворі школи, де він навчався, зносять”, – написала у пабліку “Київські історії” киянка, художниця Алла Юрківська.

Мисткиня каже, що від старенької, Софії Прокудової, в неї залишилася єдина річ – старенька ваза у вигляді човника з фарфоровим рибалкою. Саму матір Казимира, нагадує вона, у 1942-му також арештували й катували. Шокуюча подробиця – на її очах катували й малолітнього сина.

“Однак вони обидва нікого не видали. Її не розстріляли, а відправили до Німеччини. Дорогою вона змогла утекти й повернулася до Києва. Сумно – я не розумію знесення цього пам’ятника”, – зауважила пані Юрківська у дописі.

Важливий момент: згідно з рішенням Київради, яке ще не оприлюднили на сайті, пам’ятник школяреві не зносять, а переміщують до Бабиного Яру, де, власне, й загинув маленький киянин. На сайті його колишньої школи, а нині – гімназії №110 з поглибленим вивченням французької мови прізвище Гапоненка вже згадується лише як частина історії закладу – раніше вона носила його ім’я (хоч згадка про це є у відповідному розділі). А у коментарях до допису Алли Юрківської почали ламати списи кияни-прихильники й противники перенесення пам’ятника.

“Київська влада не підтримує комуністичну пропаганду про “піонерів-героїв”. Ви, як родич, можете забрати пам’ятник і встановити на кладовищі”, – порадила мисткині коментаторка Наталя Лютенко. – “Хлопчик же допомагав угрупованню, яким керував агент НКВС Іван Кудря, чиїм завданням безпосередньо були провокації проти ОУН і вбивства лідерів ОУН. Кудря був ворожим для українців агентом, який мав на меті перешкодити відновленню незалежності України”, – підтримав її киянин Макс Позняк, додавши, що, мовляв, хлопчика шкода, але пам’ятник “не вписується у порядок денний”.

Інші користувачі підтримали родичку Гапоненка: зауважили, що в радянські часи дуже багато хто був “піонером та комсомольцем”, такі часи. А дитині, між тим, було лише 11 років – з чого й користалися підпільники. Тим часом, тисячі українців, та й інших народів, захищали свою батьківщину від німецьких загарбників – тому й не гідно плямувати їх, як “комуністів”, – каже мешканка Хмельницького Ірена Загарова.

“Все, що нині зносять – зтирають з історії нашої держави. Не обґрунтовують та не заглиблюються у неї, просто їм так зручно й так хочеться. Не робіть з цього умовиводів”, – пише Олена Ткаченко.

Пам’ятник Булгакову забере донька архітектора, що “всадовив” його на Андріївському узвозі

Нагадаємо, Інформатор писав, що Київрада на сесії 18 грудня ухвалила рішення про вилучення з публічного простору столиці 15 об’єктів або окремих елементів, пов’язаних з історією та символікою російської імперської та радянської політики. Йдеться про пам’ятник Михайлові Булгакову на Андріївському узвозі, Анні Ахматовій у Маріїнському парку та таблички з назвами російських топонімів на Житньому ринку.

А ще, ми розповідали, що буде з пам’ятником Булгакову після демонтажу. Елегантне рішення запропонувала донька скульптора, який зробив пам’ятник для Києва, Катерина Рапай: монумент просто віддадуть їй – для встановлення на власній садибній ділянці.