Переворот на Хрещатику: як Кличко втратив більшість у Київраді, і чи готуватись йому до відставки

У міській раді столиці де-факто склалася нова коаліція депутатів без участі УДАРу, тепер політична криза досягла свого піку, і рухатиметься вже до розв'язання, одним з варіантів якого є оголошення недовіри голові КМДА

Голосування Київради 10 червня 2025 року за недовіру “правій руці” Віталія Кличка, його першому заступнику Миколі Поворознику, є свідченням революції на Хрещатику, 36. Де-факто, у міськраді оформлюється нова більшість без УДАРу, опозиційна Кличкові. І якщо ця коаліція вирішить “прокатити” кандидатуру секретаря, що її запропонував міський голова, – то зможе запропонувати власну – ще й проголосувати за неї. Так мер отримає геть кепський сценарій з опозиційним до себе секретарем міськради, і водночас перспективу спіймати від депутатів висловлення недовіри вже особисто для себе.

Як розповзлася Кличкова більшість

Оформлення нової реальності у Київраді відбулося впродовж кількох місяців, поки Віталій Кличко намагався домовитись із “Європейською солідарністю” – найбільшою фракцією, з якою його УДАР раніше формував коаліцію. Враховуючи, що одна фракція має 29 депутатів, а друга – 30, цього якраз вистачало (у Київраді 120 депутатів, тож для результативного прийняття рішень потрібна половина). Втім, після операції НАБУ “Чисте місто” і скандалу, пов’язаного зі смотрящим за Києвом, ексдепутатом Денисом Комарницьким ситуація перегралася, і “ЄС” заходилася блокувати трибуну й засідання.

Київрада не могла зібратись і результативно попрацювати вже впродовж 4 місяців. Драйву не додало й те, що через зв’язки із Комарницьким пішов секретар міськради Володимир Бондаренко, а засідання замість нього довелося вести самому Кличкові. Він чесно намагався це робити, раз-у-раз перепитуючи норми Регламенту в очільника профільної комісії, “ЄСівця” Леоніда Ємця. У недієздатності мер винуватив центральну владу: мовляв, вона не дає депутатам потрапити на засідання, обшуковує їх, а тих, хто носить військову форму – ще й перекидає подалі від Києва.

Новий статус-кво у Київраді оформився 10 червня. Кличко представив кандидатку на посаду секретаря – Зою Ярош. А депутати знайшли сили зібратись та натиснути на кілька кнопок: змінили бюджет і соцеконом (потрібно було розподілити на оборонні споруди, культуру, опалювальний сезон-2026, а Кличко просив ще й “накинути” на капітальне будівництво, зокрема, метро на Виноградар).

Показово відшмагали “праву руку”

Та головне, – проголосували за “недовіру” Поворознику. Парадокс, але перший зам Кличка, якому закидали розкрадання кількох мільярдів на ремонті ветеранського шпиталя у Києві, отримав “червону картку” за… “таємну вечерю” у День жалоби, де гуляли з іншими заступниками Кличка, схоже, з нагоди його власного дня народження. Ще й прийняли ганебну для Поворозника правку, заборонивши йому використовувати будь-яке комунальне майно, від службової автівки й зв’язку і аж до крісла в будівлі на Хрещатику.

“Рада проголосувала зняття першого заступника Кличка Поворозника з посади, 74 голоси. Нова більшість без УДАРу. За п’янку на стратегічному об’єкті. Рішення компромісне, бо з нього виключили всіх інших учасників свята життя. Все одно приємно, бо таке вперше, голосів дуже багато”, – констатувала нову реальність депутатка Ксенія Семенова (“Слуга народу”).

Стрімкі зміни зафіксували водночас і нову коаліцію у Київраді. Це фракції “Слуга народу” (саме вона ініціювала недовіру для Поворозника), “Європейської солідарності”, “Батьківщини”, “Голосу”, “Єдності”, “Платформи за життя та мир” (колишні ОПЗЖ) плюс позафракційні. За звільнення “правої руки” Кличка його ж колишні партнери з “ЄС” дали 26 голосів, і з присутніх депутатів не натис кнопку лише Костянтин Усов – та й те через конфлікт інтересів (Поворозник – його “шеф” у КМДА).

Підніжка Поворознику від колеги

Вишенька на торті: за відставку “підголоснув” навіть УДАРівець Владислав Андронов, ще один заступник голови КМДА з 2022-го. Тут є цікава підкилимна особливість, приблизно з початку квітня Андронов отримав значне посилення функціоналу. Видання Суспільне писало із посиланням на джерела у КМДА, що до переліку його повноважень після звільнення Петра Оленича передали й земельні питання. А це й забудова, виділення ділянок, поновлення чи непоновлення оренди, дозвільні документи.

Тобто, Андронов вже достатньо виріс, аби задуматись про власні амбіції у Києві, тим-то й можна пояснити маленьку “підступинку” (російською стрімкіше: “подлянку”) у голосуванні. Ще б пак, на ту саму “вечірку”, за яку, власне, і шпетили Поворозника, Андронова він не запросив, принаймні, серед учасників його не було. А відтак, у офісі Кличка триває помітне змагання за посади.

Про те, що Кличкові не надто до вподоби уся шарпанина навколо Поворозника, свідчать два елементи. Перший – бравурно-інформаційні пости від “його” депутатів-УДАРівців: у них немає жодної, бодай найменшої, згадки про недовіру. Другий – це натяк у муніципальному виданні “Вечірній Київ”, з якого випливає, що, оскільки перший зам Кличка не є заступником “із самоврядних повноважень” (це означає, що його призначила не Київрада, а сам міський голова одноосібно), – то не Київраді його й звільняти.

“Повноваження Миколи Поворозника стосуються сфери виконавчої влади. Відтак, за законом, депутати Київради не мають права надавати пропозиції щодо ухвалення кадрових рішень і порушувати питання про висловлення недовіри та/або звільнення першого заступника голови КМДА”, – припечатав “Вечірній Київ”.

Гуртом і батька легше бити: сценарії для Кличка

Зрештою, чим це може загрожувати самому меру Києва? Тут є декілька сценаріїв, негативних для нього. Згідно з першим, депутати просто гуртуються навколо власної кандидатури на посаду секретаря Київради – і це, зрозуміло, зовсім не Зоя Ярош, запропонована Кличком. За Регламентом, міський голова має пріоритет у питанні подання кандидатури, а Київрада її успішно “заверне”. Тоді нова коаліція зможе проголосувати й за власного представника.

“Свою кандидатуру можуть запропонувати і мінімум 61 депутат. Що є досить реальним, і сьогоднішнє голосування за відсторонення Поворозника це підтверджує. Опозиція обговорює кандидатури від Батьківщини та ЄС”, – стверджує Геннадій Кривошея, голова Громадської ради при КМДА.

Секретар Київради, що не є лояльним до міського голови, – не є чимось унікальним в українській політичній практиці. Проте ця посада має одну важливу особливість: у разі відставки мера міста його повноваження перебирає якраз секретар. І якщо політична криза у Києві триватиме, – буде запущений другий сценарій, значно більш нищівний для Кличка.

“Якщо опозиційна більшість депутатів внесуть і проголосують свою кандидатуру, то міський голова має великі шанси отримати не лише опозиційного секретаря, а й перспективу оголошення недовіри, для якої потрібно 80 депутатів. І виходячи із результатів сьогодення, такі голоси можуть назбиратись… А це означає, що головою міської ради може стати навіть новообраний секретар”, – зауважив Кривошея.

Зрештою, політична криза у Києві вже досягла свого піку. Тепер вона рухатиметься схилами однією зі наступних траєкторій: або Віталій Кличко знайде сили стабілізувати взаємини із колишніми партнерами (що поки виглядає більш логічним і прийнятним), або воюватиме вже із новою коаліцією у Київраді. Те, що вона цілком дієздатна й без УДАРу, і може назбирати ті-таки 80 голосів вже для недовіри самому Кличкові, показало “протестне” голосування 10 червня. В теорії, аби “гуртом побити” міського голову, не вистачає лише шести голосів.