Тінь Леніна – що думають експерти про пам’ятник Мазепі та фонтан на Бессарабці
Жест президента із пропозицією встановити на дражливій для киян локації пам'ятник Іванові Мазепі, є водночас історичною компенсацією, і кмітливим політичним репримандом Віталію Кличку: що думають про це експерти, політологи й політики
У неділю, 28 червня 2026 року, український президент зробив філігранний і дуже кмітливий політичний жест. Відкриваючи погруддя Іванові Мазепі у Києво-Печерській лаврі, він водночас анонсував і зведення великого пам’ятника гетьману, реабілітованому в пантеоні героїв країни. Назвав і локацію – одну з найбільш дражливих для киян, через суперечку, що вже довгий час точиться у міському середовищі про доцільність “історичного навантаження” площі біля Бессарабського ринку, чи, навпаки, її “розвантаження” нейтральним фонтаном. Друге рішення обстоює Віталій Кличко.
Однією заявою Володимир Зеленський заніс Івана Мазепу – людину, що поклала своє гетьманське служіння й власні статки на благо України й Києва – до національного пантеону, і зробив реприманд Віталію Кличку. Пам’ятник гетьманові він пропонує встановити на дуже дражливій для киян локації, про майбутнє якої вже понад 10 років точаться суперечки: на перетині Хрещатика й бул. Тараса Шевченка, навпроти Бессарабського ринку. А це не лише місце, де до 2014-го стояв пам’ятник Леніну; ще раніше там була німецька шибениця, де карали ймовірних партизанів, а до того – й взагалі лютеранське кладовище. Тому-то Кличко й пропонував розмістити там фонтан – аби “змити водою” погану енергетику й дурні спогади.
“Обидві ідеї суперечливі. Встановіть Мазепу замість Леніна – виникає ризик пропагандистського штампу. Леніна в центрі столиці навіть в Радянській Україні сприймали як формальність для ідеологічної данини. Навіщо підставляти Мазепу під подібний стереотип? Мазепа в такому сенсі буде завжди сприйматись як тінь Леніна. А фонтан – взагалі ідея “не фонтан”. Звідки цей потяг до ретроградної естетики застійних 70-х?” – пише в Facebook відомий політтехнолог Олег Постернак.
Він пропонує піти від обох ідей, встановивши замість Леніна (шибениць та інших траурних ремінісценцій) монумент Героям України, або пам’ятник віковічній Українській державності. Тобто, позбавлений конкретних прізвищ те епох, але, понад це, – ідеологічний пам’ятник з прив’язкою до лише однієї ідеї – України. У коментарях до допису точиться дискусія: телеведуча, Наталія Мосейчук, обстоює ідею розміщення пам’ятника Мазепі.
“Мине 30 років, і ніхто не згадає, що Мазепа замістив Леніна. А фонтани завжди були “місцем збору”. Але кому збиратися посеред проспекту?” – зауважує вона.
Політолог Олексій Голобуцький, киянин у кількох поколіннях, опонує: в дитинстві він завжди “чомусь знав”, що бульвар Тараса Шевченка до буремних подій початку ХХ століття був Бібіковським. Тобто, кияни завжди пам’ятатимуть, хто саме й чому саме стояв на чільній локації.
“Для Мазепи ж є безліч місць, пов’язаних з ним і його добою. Про фонтан я взагалі промовчу, бо наш мер теж не тут народився”, – коментує Голобуцький.
Втім, тема повернення імені Івана Мазепи до українського героїчного пантеону в цій суперечці все ж є визначальною. Саме тому її й підняв президент, переконаний політичний експерт, викладач КНУ ім. Т. Шевченка Ігор Петренко у дописі на Facebook. В її актуалізації він бачить не просто реабілітацію конкретної постаті, а, радше, зміну оптики в оцінці власної історії та піднятті питання суверенітету пам’яті (якраз доцільно після скандалу з польським присмаком і поверненням Білого Орла). Самому Кличкові, виходячи з цієї логіки, “не в образу” – доведеться поступитись: питання державотворення домінує над вольнощами місцевого самоврядування.
“Це демонтаж чужої системи оцінок, у якій українцям відводили роль народу без власних великих. Порожнє місце від поваленого Леніна – не просто звільнений постамент, це звільнене право вирішувати самим”, – зауважує політолог.
Своєю чергою, нардеп одного з перших скликань Артур Білоус вважає, що питання розміщення пам’ятників у столиці є все ж прерогативою місцевої влади. Їй, каже, й треба віддати його “на відкуп” – тим більше, що постать Івана Мазепи дійсно є визначальною для Києва й України, і заслуговує на меморіалізацію. Щоправда, не на цій локації, а десь ближче до місць, де він відзначився за часів гетьманства (Хрещатик на початку ХVIII ст. був все-таки незаселеним болотом).
“Не будучи великим прихильником мера Києва, Віталія Кличка, в даному разі я з ним згоден – краще на місці Леніна встановити стильний фонтан. Принаймні, в майбутньому, якщо роза політичних вподобань вкотре зміниться, – не буде спокус вчергове зносити. До того ж, пора плекати переможців. А не лише оплакувати переможених, пантеонізуючи їх”, – зауважив у дописі на Facebook Білоус.
Квінтесенція ганебного кітчу: кияни виступали проти фонтану, бо був їм не любий
Нагадаємо, у квітні 2026-го, коли у КМДА актуалізували дискусію щодо встановлення саме фонтану навпроти Бессарабського ринку, Інформатор збирав висловлювання видатних киян про цю ідею. Тоді її критики називали це “квінтесенцією ганебного кітчу”, пропонуючи на цьому місці створити арт-об’єкт, не пов’язаний з ідеологією. А прихильники фонтану таки погоджувалися – енергетика в локації геть погана, може, її й вдасться “змити водою”.
А ще, ми досліджували історію саме цієї локації. До початку ХІХ століття на цьому місці розташовувався лютеранський цвинтар. Вже потім, коли Хрещатик почали розбудовувати, – там облаштували бульвар (його назвали на честь Київського військового губернатора Дмитра Бібікова). А на самому його початку, на перетині з Хрещатиком, – зробили торговельні ряди, які потім і стали Бессарабським ринком.
ІНФОРМАТОР-КИЇВ НА FACEBOOK
