«Відкрили меморіальну дошку біля миргородської школи N1 на честь Ярослави», — Вячеслав Непоп
14 жовтня 2019 року всі рідні та близькі вітали Ярославу Никоненко з Днем захисника України. Вітали дзвінками та повідомленнями, адже в той день вона була на Східному фронті, куди відправилась служити потай від родини.
Вже наступного дня їх світ розлетівся на дрібні уламки — рідним повідомили, що 15 жовтня снайперська куля увірвала життя 36-річної захисниці України.
Це вдруге, коли їм довелось переживати таку болючу і страшенну втрату — в 2015 році на Сході України загинув батько Ярослави, боєць «Айдару» Сергій Никоненко. Його загибель і спонукала доньку стати на захист незалежності та цілісності України.
Рік тому ми приїхали до рідного Ярославі Миргороду, аби попрощатися із нею. Безліч місцевих жителів віддавали останню честь хоробрості жінки, стаючи на коліна.
Родина Никоненків осиротіла двічі, втративши ще і Ярославу — без мами залишилась її 13-річна донька, свою дитину поховала матір, сестра залишилась без тієї, хто завжди підставляв їй плече.Тому ми не могли лишатися осторонь і впродовж всього року навідувались до них, аби дати знати — жертва Ярослави і її батька не забуті, вони в нашій пам’яті навічно. Приїхали і сьогодні — разом із військовими 101 ОБрО ГШ ЗСУ, які служили разом з нею.
Разом відкрили меморіальну дошку біля миргородської школи N1 на честь Ярослави. Аби її самопожертву пам’ятали в рідному місті.
Згадайте і ви сьогодні Ярославу Никоненко. Помоліться за її родину. І пам’ятайте, яку жертву приносять наші захисники на Сході заради мирного неба в наших містах, містечках і селищах.
